Яким чином законодавчо регулюється порядок відеозйомки відвідувачів магазинів та подальша обробка такого відео?

Чи можливо використовувати отримане відео для будь-яких цілей?

Обробка та передача персональних даних здійснюються відповідно до Закону України “Про захист персональних даних” № 2297-VI.

Закон визначає обробку персональних даних як будь-яку дію або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем.

Підставами для обробки персональних даних (ст. 11 Закону), достатніх для проведення таких дій, серед релевантних є:

1. згода субєкта персональних даних на обробку його персональних даних;

2. необхідність захисту законних інтересів володільця персональних даних або третьої особи, якій передаються персональні дані, крім випадків, коли потреби захисту основоположних прав і свобод суб’єкта персональних даних у зв’язку з обробкою його даних переважають такі інтереси. При цьому володільцем персональних даних є фізична або юридична особа, яка визначає мету обробки персональних даних, встановлює склад цих даних та процедури їх обробки, якщо інше не визначено законом.

Процес відеозйомки та подальша обробка отриманих на основі відеозапису персональних даних повністю охоплюється поняттямобробки персональних даних, для якої достатьо мовчазної згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Цивільного кодексу, згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру. Безперечно, магазин або інше приміщення, у якому здійснюється продаж товарів, є публічним, відтак застововується дана норма.

Щоб власнику або орендарю приміщення убезпечити себе, достатньо розмістити повідомлення про те, що у магазині ведеться відеоспостереження/відеозйомка. Таким чином проінформований відвідувач надає мовчазну згоду на відеозйомку, допоки відкрито не заявляє вимогу припинити такі дії з боку власника магазина (що на практиці трапляється вкрай рідко).

Що робити, якщо необхідно передати дані відеозйомки для її подальшої обробки (аналіз поведінки відвідувачів, виявлення потенційних злодіїв і т.д.)?

При передачі відомостей про особу згода останньої є необхідною умовою, невиконання якої призведе до порушення прав суб’єкта персональних даних.

Оскільки факт передачі персональних даних третім особам досить рідко підлягає публічному розголошенню, правовідносини, що виникають між володільцем та суб’єктом персональних даних щодо передачі даних виключають можливість мовчазної згоди як такої.

З огляду на те, що повна ідентифікація особи на підставі одного лише відеозапису не є можливою, факт отримання згоди суб’єкта персональних даних є малоймовірним.

Пам’ятаючи про те, що відсутність згоди суб’єкта персональних даних при їх передачі третім особам має наслідком порушення законодавства, виходом може стати уникнення самого факту передачі. Це є можливим за умови, що володільцем персональних даних виступає, наприклад, керівництво магазину (де-факто, замовник послуги), в той час як організація, що здійснює обробку інформації, виконує роль розпорядника персональними даними – юридичної особи, якій володільцем персональних даних надано право обробляти ці дані від імені володільця. Між володільцем та розпорядником укладається договір у письмовій формі, у якомі визначається обсяг повноважень розпорядника.

Так чи інакше, варто подбати про те, щоб мета обробки була зафіксована у документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідала законодавству про захист персональних даних.

В іншому випадку будь-який аналіз поведінкових факторів відвідувачів, або ж сканування облич відвідувачів на предмет виявлення потенційних зловмисників – буде незаконним.