13 серпня 2026 року Верховний Суд України роз’яснив порядок застосування однорічного строку для отримання додаткової охорони фармацевтичних патентів до правовідносин, що виникли до внесення законодавчих змін у 2020 році. Спір виник після того, як компанія оскаржила відмову Українського національного офісу інтелектуальної власності та інновацій у наданні додаткової охорони запатентованому винаходу, що стосується лікарського засобу.
Заявник просив суд визнати відмову недійсною та зобов’язати здійснити відповідну реєстрацію додаткової охорони. Відмова ґрунтувалася на положенні, нова редакція якого набула чинності 16 серпня 2020 року. Однією з істотних змін стало скорочення відповідного строку з п’яти років до одного року.
Йдеться про період між поданням першої заяви на отримання дозволу на введення лікарського засобу в обіг у будь-якій країні та поданням відповідної заяви в Україні. Законодавчі зміни спричинили невизначеність у випадках, коли перебіг цього строку розпочався ще до 16 серпня 2020 року. Тому Верховний Суд роз’яснив, як саме має застосовуватися нова однорічна вимога у перехідних ситуаціях.
Суд визначив кілька сценаріїв залежно від того, коли однорічний строк розпочався та завершився. Якщо цей строк і розпочався, і закінчився до 16 серпня 2020 року, нове правило до відповідних правовідносин не застосовується. Якщо строк розпочався до 16 серпня 2020 року, але на цю дату ще не сплив, він продовжується до 16 серпня 2021 року. Таким чином, у таких перехідних випадках власник патенту отримує один рік від дати набрання чинності новою редакцією норми.
Якщо відповідний однорічний строк розпочався після 16 серпня 2020 року, він обчислюється у звичайному порядку відповідно до оновленого законодавства. У такому разі відлік здійснюється від дати подання першої заяви на отримання дозволу на введення лікарського засобу в обіг у будь-якій країні до дати подання відповідної заяви в Україні. Такий підхід покликаний запобігти ретроактивному застосуванню скороченого строку до правовідносин, у яких відповідний період уже повністю завершився за попереднього правового регулювання.
Водночас цей підхід забезпечує застосування нової однорічної вимоги до правовідносин, які продовжували існувати після набрання змінами чинності. Суд зазначив, що під час повторного розгляду справи суди нижчих інстанцій дотрималися вказівок, раніше наданих касаційним судом. У результаті оскаржувані рішення судів нижчих інстанцій було залишено без змін.
Верховний Суд також наголосив на межах касаційного перегляду. Суд зазначив, що не встановлював, чи дотримався позивач усіх інших матеріальних та процесуальних умов, необхідних для отримання додаткової охорони. Предметом розгляду було виключно правове питання щодо застосування зміненого законодавчого строку. Верховний Суд підкреслив, що під час касаційного перегляду він діє як суд права, а не як суд факту.
Постанова має особливе значення для власників фармацевтичних патентів, строки отримання дозволів яких перетинаються з законодавчою реформою 2020 року. Вона формує чіткіший підхід до визначення того, чи підпадає конкретна заявка під попередні або нові правила обчислення строку. Рішення також може бути корисним для патентовласників під час перегляду старих патентних портфелів на предмет можливості отримання додаткової охорони.
Водночас компаніям необхідно оцінювати весь комплекс установлених законом вимог, а не покладатися лише на дотримання однорічного строку. Особливого значення набувають документи, що підтверджують дату першого звернення за дозволом в іншій країні та дату відповідного звернення в Україні. Постанова сприяє підвищенню правової визначеності у застосуванні перехідних правил України щодо додаткової охорони патентів на лікарські засоби.