Розмір компенсації правовласника товарного знаку за реалізацію контрафактного товару не повинен вираховуватися виключно на основі вартості ліцензійної угоди чи норм Цивільного кодексу – Верховний суд Росії.
У 2018 році в ході контрольної закупівлі індивідуальний підприємець Галина Шемонаєва була викрита у продажу контрафактного товару вартістю 165 руб. – датчика положення дросельної заслінки для автомобіля під товарним знаком «Рікор Електронікс».
«Рікор Електронікс» звернувся до суду. До позову він надав товарний і касовий чеки, відеозапис покупки і контрафактний товар. Правовласник зажадав компенсацію в 50 тис. руб. за порушення виняткових прав на товарний знак.
Однак потім позивач підвищив суму позову – до 180 тис. руб., тобто до двократного розміру фіксованої винагороди ліцензіата, так як за аналогічними ліцензійними угодами відрахування становлять 90 тис руб.
Відповідач з такою сумою не погодився. Шемонаєва вказала, що ліцензійний договір не підтверджує ціну права використання належного позивачеві товарного знаку за таких же обставин. Вона зазначила, що договір укладений на необмежену кількість товарів і на тривалий термін використання ТМ. Вона ж порушила виключні права один раз, за одним товаром.
Суд погодився з підприємцем в тому, що компенсація в 180 тис. руб. за одиничний продаж контрафактного товару за 165 руб. не є відповідною і постановив стягнути мінімальну суму компенсації для такого випадку встановлено Цивільним кодексом – 10 тис. руб.
Однак апеляційний суд вказав, що підприємець, заявляючи про надмірності компенсації нічим це не довела: наприклад, не представила інші ліцензійні договори або відомості про ціну, яка при порівнянних обставинах звичайно стягується за правомірне використання товарного знаку. Виходячи з цього, суд другої інстанції задовольнила позов в повному обсязі. З таким висновком погодився і Суд з інтелектуальних прав.
Шемонаєва подала касацію до Верховного суду. При цьому підприємець надала контррозрахунок суми компенсації на основі ліцензійного договору – згідно з ним, вартість правомірного використання ТМ склала 44 руб. на день, що дало компенсацію за порушення в розмірі лише 88 руб.
Відповідач підкреслила, що подібну формулу підтвердив Суд з інтелектуальних прав в 2017 році.
Верховний суд скасував рішення попередніх трьох судів і відправив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Тепер суду доведеться вирахувати розмір компенсації, виходячи з розрахунку реальної вартості використання товарного знаку, а не заявленого позивачем розміру ліцензійного платежу або ж розміру, встановленого Цивільним кодексом, як це спочатку зробив суд.