Верховна Рада України 20 березня 2023 року внесла зміни до ряду законів для посилення захисту прав інтелектуальної власності.
Зокрема, зміни внесені до Цивільного кодексу щодо регулювання захисту права інтелектуальної власності судом. Суд може постановити рішення, зокрема, про:
– вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності, та знищення таких товарів за рахунок особи, яка вчинила порушення (додається, що знищення відбувається за рахунок порушника)
– вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності, або вилучення та знищення таких матеріалів та знарядь за рахунок особи, яка вчинила порушення (додається, що знищення відбувається за рахунок порушника);
– застосування разової грошової виплати замість застосування інших способів захисту права інтелектуальної власності. Застосування разової грошової виплати здійснюється за заявою відповідача, за умови що право інтелектуальної власності порушено відповідачем ненавмисно і без недбалості та що застосування інших способів захисту, є неспівмірним шкоді, заподіяній позивачеві.
Розмір разової грошової виплати визначається судом як розмір винагороди, яка була б сплачена за надання позивачем дозволу на використання права інтелектуальної власності, щодо якого виник спір, і обґрунтовано задовольняє позивача
У Господарському процесуальному кодексі та Цивільному процесуальному кодексі з’являється нова стаття «Витребування окремих доказів у справах про порушення прав інтелектуальної власності».
Відповідно до неї за вмотивованим клопотанням учасника справи суд може постановити ухвалу про витребування доказів у вигляді інформації про походження і мережі розповсюдження товарів або надання послуг, що порушують право інтелектуальної власності чи щодо яких існують достатні підстави вважати, що розповсюдження таких товарів або надання таких послуг порушує права інтелектуальної власності.
Також встановлюється, що на вимогу власника свідоцтва на ТМ, географічного зазначення, корисну модель, патенту на винахід, зареєстрованого або незареєстрованого промислового зразка таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов’язаний відшкодувати правовласнику завдану майнову шкоду шляхом відшкодування збитків чи виплати компенсації та/або завдану немайнову (моральну) шкоду.
Розмір відшкодування збитків визначається судом з урахуванням упущеної вигоди або доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним прав власника.
Розмір компенсації визначається судом на підставі обсягу порушення, вини порушника та інших обставин, що мають істотне значення. При цьому розмір компенсації не може бути меншим ніж розмір винагороди, яка була б сплачена за надання дозволу на використання прав на об’єкт, щодо якого виник спір.
У разі якщо порушення прав відбулося ненавмисно і без недбалості, розмір компенсації дорівнює розміру винагороди, яка була б сплачена за надання такого дозволу.
Стягнення компенсації застосовується судом замість відшкодування збитків на розсуд правовласника.
У Законі «Про авторське право і суміжні права» передбачається зокрема те, що незалежно від відчуження майнових прав на виконання виконавець має право на справедливу винагороду за відповідні способи використання виконання.
Без дозволу суб’єкта майнових суміжних прав на виконання, але з виплатою справедливої винагороди виконавцям, можливе таке використання фонограм, відеограм, які містять відповідне виконання:
– публічне виконання фонограми;
– публічне сповіщення фонограми;
– публічне демонстрування відеограми;
– публічне сповіщення відеограми.
Право на справедливу винагороду належить лише виконавцю, переходить лише до спадкоємців виконавця і не може бути передане (відчужене) іншим особам.
Справедлива винагорода виконавця становить 50 відсотків від доходу від прав, який стосується використання відповідної фонограми або відеограми та визначається відповідно до Закону України “Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав”. Решта 50 відсотків зазначеного доходу від прав належить виробнику фонограми або виробнику відеограми, які містять відповідне виконання.