20 вересня 2019 року Верховна Рада в другому читанні і в цілому ухвалила закон про вдосконалення правового захисту географічних зазначень. Документом замінюється попередній закон 1999 року, в законодавство України імплементуються европейські норми, зокрема положення Угоди про асоціацію з ЄС, а також положення Регламенту ЄС № 1151/2012 Європейського парламенту і Ради від 21 листопада 2012 року про якість сільськогосподарських продуктів і продуктів харчування.

Зокрема, Законом:

– в новій редакції визначаються терміни «географічне зазначення», «географічне місце», «назва місця походження товару»;

– уточнюються умови надання правової охорони географічному зазначенню та підстави для відмови в надані такої охорони;

– визначаються умови надання правової охорони географічних зазначень, що містить омоніми;

– уточнюється перелік осіб, які мають право на державну реєстрацію географічного зазначення;

– змінюються вимоги до заявки на реєстрацію географічного зазначення;

– вдосконалюється порядок проведення експертизи заявок на географічні зазначення;

– визначаються вимоги до технічних умов, яким повинен відповідати товар, для якого заявляється географічне зазначення;

– уточнюється перелік прав і обов’язків, які надає реєстрація географічних зазначень.

Відповідно до Закону, географічне зазначення – це найменування місця, що ідентифікує товар, який походить з певного географічного місця та має особливу якість, репутацію чи інші характеристики, зумовлені головним чином цим географічним місцем походження, і хоча б один з етапів виробництва якого (виготовлення (видобування) та/або переробка, та/або приготування) здійснюється на визначеній географічній території.

Назва місця походження товару — це вид географічного зазначення, який означає найменування, що ідентифікує товар, який походить з певного географічного місця та який має особливі якості або властивості, виключно або головним чином зумовлені конкретним географічним середовищем з притаманними йому природними і людськими факторами, і всі етапи виробництва якого (виготовлення (видобування) та/або переробка, та/або приготування) здійснюються на визначеній географічній території;

Заявку на реєстрацію географічного зазначення можуть подавати як резиденти, так і нерезиденти України. Заявником може бути об’єднання фізичних і юридичних осіб. Подати заявку від імені однієї особи можливо лише тоді, коли вона є єдиним виробником, який в цьому географічному місці виробляє товар та/або видобуває та/або переробляє сировину для товару.

Виробники, які отримали право використовувати для своєї продукції зареєстроване місце походження товару або географічне зазначення, можуть забороняти це робити виробникам, продукція яких не відповідають цим вимогам.

Реєстрація українських географічних зазначень за кордоном можлива тільки після отримання відповідної реєстрації в Україні.

Згідно з Угодою про асоціацію з ЄС, в Україні правову охорону отримують всі географічні зазначення, які зареєстровані в Євросоюзі. Для повної відмови від використання в Україні вітчизняними виробниками слів «коньяк», «шампанське» і т.д. для маркування своїх товарів, було надано перехідний період до 2026 року. Всього таких назв – понад 3 тисячі.

У Держреєстрі України назв місць походження та географічних зазначень походження товарів містяться дані тільки про 42 назви (крім тих, яким надана охорона в ЄС), безпосередньо українських з них тільки 15.

Раніше уряд визначив пріоритетні для реєстрації географічні зазначення.