30 квітня 2026 року Верховний Суд ухвалив постанову, у якій вперше надав правову оцінку застосуванню Закону щодо збереження чинності майнових прав інтелектуальної власності під час воєнного стану та можливості продовження строку патентної охорони шляхом отримання сертифіката додаткової охорони.
Рішення має важливе значення для власників патентів, насамперед у фармацевтичному секторі, оскільки визначає підхід до обчислення строків дії патентів, що спливали під час дії воєнного стану.
Обставини справи
Спір виник навколо патенту України № 85536 на винахід «Вірусні антигени», власником якого є бельгійська фармацевтична компанія. Винахід стосувався технології, використаної у вакцині Gardasil 9 для профілактики вірусу папіломи людини.
Заявку на патент було подано 17 березня 2003 року, а відомості про його видачу опубліковано 10 лютого 2009 року. Відповідно до законодавства строк дії патенту становив 20 років від дати подання заявки та мав завершитися 17 березня 2023 року.
Оскільки об’єктом винаходу був активний фармацевтичний інгредієнт лікарського засобу, патентовласник мав право звернутися за додатковою охороною, яка компенсує час, витрачений на отримання державного дозволу на введення препарату в обіг.
У травні 2025 року компанія подала до УКРНОІВІ клопотання про продовження строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на винахід та видачу сертифіката додаткової охорони.
УКРНОІВІ відмовив у розгляді клопотання, вважаючи, що патент припинив свою дію 17 березня 2023 року і тому не може бути продовжений.
Рішення судів
Суди першої та апеляційної інстанцій підтримали позицію патентовласника та визнали відмову УКРНОІВІ незаконною.
Суди виходили з того, що Закон передбачав спеціальний механізм збереження чинності майнових прав інтелектуальної власності на період воєнного стану, а тому патент не міг вважатися таким, що припинив свою дію.
Не погодившись із такими висновками, УКРНОІВІ звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Розглядаючи справу, Верховний Суд звернув увагу, що до цього часу судова практика щодо застосування Закону до строків дії патентів була відсутня.
Суд нагадав, що українське законодавство передбачає можливість продовження строку чинності прав на винаходи, використання яких потребує отримання дозволу компетентного органу. Такий механізм існує насамперед для фармацевтичних та агрохімічних винаходів і реалізується шляхом видачі сертифіката додаткової охорони.
Верховний Суд підкреслив, що додаткова охорона покликана компенсувати патентовласнику час, який минає між поданням заявки на винахід та отриманням першого дозволу на введення відповідного продукту в обіг.
Ключовим питанням спору стало застосування Закону до патентів, строк дії яких спливав під час воєнного стану.
Верховний Суд зазначив, що цей Закон прямо передбачав: майнові права інтелектуальної власності, строк чинності яких закінчується під час воєнного стану, залишаються чинними до дня, наступного після його припинення або скасування.
Суд наголосив, що положення Закону мають імперативний характер і є нормами прямої дії. Вони поширюються на всі види майнових прав інтелектуальної власності, включаючи патентні права.
У зв’язку з цим Верховний Суд відхилив аргументи УКРНОІВІ про те, що зазначений Закон не застосовується до строків дії патентів.
Оскільки строк дії патенту № 85536 спливав 17 березня 2023 року під час дії воєнного стану, патент продовжував залишатися чинним на підставі Закону і не міг вважатися припиненим.
Практичне значення
Верховний Суд залишив без змін рішення попередніх інстанцій та підтвердив право патентовласника на отримання додаткової охорони після завершення базового двадцятирічного строку патентної охорони.
Постанова формує першу правову позицію найвищої судової інстанції щодо застосування Закону до патентних прав. Суд фактично підтвердив, що патенти, строк дії яких спливав під час воєнного стану, зберігали чинність незалежно від закінчення встановленого законом строку охорони.
Цей висновок матиме важливе значення для власників патентів у фармацевтичній та агрохімічній сферах, а також для майбутніх спорів, пов’язаних із продовженням строків дії прав інтелектуальної власності в умовах воєнного стану.