6 травня 2026 року Верховний Суд ухвалив постанову, в якій роз’яснив, чи може законодавча заборона певного виду діяльності виправдовувати невикористання торговельної марки. Суд дійшов висновку, що така заборона не є поважною причиною, якщо вона існувала ще на момент подання заявки на реєстрацію знака.
Рішення вкотре підтвердило принцип реального використання торговельної марки як одну з ключових умов збереження правової охорони.
Обставини справи
У серпні 2022 року компанія Livescore Limited, відомий міжнародний постачальник спортивного контенту та інформаційних сервісів, звернулася до суду з вимогою про дострокове припинення дії українського свідоцтва на торговельну марку щодо послуг 41 класу МКТП.
Позивач зазначав, що його міжнародна заявка на торговельну марку пройшла процедури Всесвітньої організації інтелектуальної власності та отримала міжнародну реєстрацію у 2020 році. Водночас в Україні реєстрацію щодо послуг 41 класу було відхилено через наявність раніше зареєстрованої торговельної марки, яка, на думку експертизи, була схожою до ступеня змішування.
У результаті правова охорона була надана лише для товарів і послуг 9, 35 та 38 класів МКТП, тоді як щодо 41 класу в реєстрації було відмовлено.
На думку позивача, власник попередньої торговельної марки не використовував її протягом щонайменше п’яти років, що створювало підстави для дострокового припинення прав на знак.
Розгляд справи судами
29 січня 2024 року Печерський районний суд міста Києва задовольнив позов у повному обсязі. Суд встановив, що власник торговельної марки не довів її належного використання та не надав переконливих доказів існування поважних причин невикористання.
Під час апеляційного перегляду частину позовних вимог було відкликано, а 24 лютого 2025 року Київський апеляційний суд частково скасував рішення першої інстанції щодо послуг, пов’язаних із казино та азартними іграми.
Апеляційний суд виходив із того, що заборона грального бізнесу в Україні унеможливлювала використання торговельної марки для відповідних послуг, а тому така обставина є поважною причиною невикористання знака.
Позиція Верховного Суду
Переглянувши справу, Верховний Суд не погодився з висновками апеляційної інстанції.
Суд звернув увагу, що заявка на спірну торговельну марку була подана у 2011 році, тоді як законодавча заборона грального бізнесу діяла ще з 2009 року після набрання чинності Законом України «Про заборону грального бізнесу в Україні».
Отже, власник знака знав про відповідні обмеження ще на момент подання заявки та реєстрації торговельної марки.
Верховний Суд наголосив, що обставини, які були відомими та передбачуваними під час реєстрації знака, не можуть у майбутньому розглядатися як поважні причини його невикористання. Інакше це дозволяло б зберігати права на торговельні марки без їх фактичного застосування у господарській діяльності.
Крім того, Суд зауважив, що після набрання чинності 13 серпня 2020 року Законом України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» відповідна заборона була скасована. Проте навіть після цього власник не підтвердив реальне використання спірної торговельної марки.
У зв’язку з цим Верховний Суд скасував відповідну частину постанови апеляційного суду та залишив у силі рішення суду першої інстанції про дострокове припинення правової охорони торговельної марки.
Практичне значення
Ця постанова має важливе значення для власників торговельних марок та учасників ринку.
Верховний Суд фактично підтвердив, що реєстрація знака без його подальшого використання не повинна створювати перешкоди для інших осіб. Правова охорона торговельної марки покликана захищати позначення, які реально використовуються у підприємницькій діяльності, а не слугувати інструментом блокування нових заявників.
Рішення також демонструє, що суди критично оцінюватимуть посилання на законодавчі обмеження як на підставу для невикористання торговельних марок, особливо якщо такі обмеження існували ще до реєстрації відповідного знака.