Охорона інтелектуальної власності в Україні є дуже важливим фактором для інноваційного розвитку України та створення конкурентного середовища. Бізнес в Україні, а також міжнародні партнери очікують на зміни в нашому законодавстві.

З 2007 року велись переговори про укладення Угоди про асоціацію між Україною і Європейським союзом. У 2014 році представники України та ЄС підписали політичну та економічну частини Угоди. Восени 2017 року Угода про асоціацію Україна – ЄС повністю набрала чинності.

Майже 1/5 частина від загального обсягу основного тексту Угоди про асоціацію між Україною і Європейським союзом присвячена інтелектуальній власності (Глава 9 — Інтелектуальна власність).

Що демонструє, з однієї сторони, важливість даної сфери для сучасного етапу розвитку суспільства. З іншої сторони – ступінь відставання України від розвинутих країн у галузі регулювання відносин стосовно використання об’єктів інтелектуальної власності.

У жовтні 2017 року Кабмін України затвердив План заходів щодо виконання Угоди про асоціацію Україна – ЄС. До 2020 року було визначено понад 130 задач у реформуванні сфери інтелектуальної власності.

Серед головних пріоритетів було визначено:

1. впровадження прозорої дворівневої системи структура державної системи правової охорони інтелектуальної власності – замість існуючої трирівневої. Тобто, Мінекономрозвитку як центральний орган у визначенні політики та контролю її виконання, та Національний офіс (орган), який візьме на себе функції з реєстрації прав на об’єкти інтелектуальної власності та реалізації політики держави у сфері інтелектуальної власності.

2. реорганізація системи колективного управління майновими авторськими і суміжними правами.

3. гармонізація законодавства з європейськими нормами. Тільки серед найбільш важливих законопроектів тут треба виділити (ці законопроекти хоча б були підготовлені Кабміном): –

– «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правової охорони географічних зазначень»;

– «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правової охорони інтелектуальної (промислової) власності»;

– «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення прав у сфері інтелектуальної власності та захисту цих прав»;

– «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правової охорони винаходів (корисних моделей)»;

– «Про національну систему охорони інтелектуальної власності в Україні».

«Бонусом» ми отримали згадку про Вищий суд з питань інтелектуальної власності у законопроектах щодо судової реформи. І хоча такий спеціалізований суд не було згадано ЄС як вимогу до України, багато європейських країн та країн колишнього СРСР створили такі суди. Безумовно, наявність ефективно працюючого спеціалізованого суду, дасть змогу не тільки наблизитись до стандартів Європейського Союзу, але й пришвидшить  розгляд справ, пов’язані з порушенням прав на об’єкти ІВ. Другий факт являється дуже важливим у сфері бізнесу, адже затягнуті судові процеси стосовно об’єктів інтелектуальної власності, що часто тривають роками, відбиває у багатьох будь-яке бажання захищати свої права і, відповідно, інвестувати в Україну. І, навпаки, стимулює порушників та недобросовісну конкуренцію.

Реформа у сфері охорони інтелектуальної власності було розпочато.

Що ми маємо зараз?

Судова реформа у 2016 році дала поштовх для створення Вищого суду з питань інтелектуальної власності в Україні з метою відповідності системи захисту прав інтелектуальної власності в країни до європейських стандартів. У вересні 2017 року Указом Президента України було запущено відповідну процедуру створення IP-суду.

За час що минув було проведено декілька етапів конкурсного відбору (наразі повинні відбуватися вже усні особисті співбесіди з кандидатами, що впоралися з тестуванням) та збільшена кількість суддів з 21 до 30 суддів.

На жаль, хоча практична робота по створенню цього суду розпочалася значно раніше за Антикорупційний суд, в результаті IP-суд відстав у цьому процесі. Якщо Антикорупційний суд реально може запрацювати вже влітку цього року, то суд з інтелектуальної власності, в кращому разі, наприкінці 2019 року.

У травні 2017 року діяльність Державної служби інтелектуальної власності України було припинено. На даний момент функції з реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності виконує Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (МЕРТ). У середині 2018 року МЕРТ створив Національний офіс інтелектуальної власності. Саме Національний офіс є відповідальним за розробку проекту Національної стратегії розвитку і функціонування державної системи правової охорони інтелектуальної власності.

Нацофіс вирішив покласти питання розробки стратегії на зовнішнього підрядника, та оголосив публічний тендер. Було обрано підрядника.

Але на початку квітня Антимонопольний комітет України зобов’язав Нацофіс скасувати процедуру закупівлі послуги з розробки Стратегії у Громадської організації “Український інститут майбутнього”. 15 березня 2019 року до Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель було направлено скаргу ТОВ “Консалтингова група “Статус” щодо порушення замовником порядку проведення процедури закупівлі. Розглянувши доводи скаржника, а також пояснення по суті скарги від Національного офісу інтелектуальної власності постійно діюча адміністративна колегія АМКУ з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель постановила зобов’язати Нацофіс відмінити процедуру закупівлі.

Влітку 2018 року також було створено тимчасовий орган – Раду з питань інтелектуальної власності. Його очолив Перший віце-прем’єр-міністр – Міністр економічного розвитку і торгівлі України Степан Кубів. На жаль, суттєвих результатів роботи цього дорадчого органу поки не помітно, крім одного кроку.

Так, зовсім нещодавно розпочалася робота по відновленню інституту державних інспекторів з питань інтелектуальної власності. Було прийнято Інструкцію з оформлення державними інспекторами з питань інтелектуальної власності матеріалів про адміністративні правопорушення, та визначено чиновників МЕРТ на які покладено функції інспекторів з питань інтелектуальної власності.

Яким чином практично буде працювати цей інститут і чому він створюється у структурі МЕРТ а не Нацофісу – це питання.

Серед позитивних кроків слід виділити прийняття Закону «Про державну підтримку кінематографа в Україні», в якому відображені ефективні способи боротьби з порушеннями прав інтелектуальної власності в мережі Інтернет.

Також і Закон «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав». І хоча цей закон не зміг запрацювати на повну, до нього вже підготовлені правки, які дають позитивні сподівання.

Висновок

 Через майже 5 років після підписання тексту Угоди про асоціацію, а фінальний текст документу Україна знала ще раніше, системно ситуація у галузі державно регулювання сфери інтелектуальної власності не змінилася.

Стратегія реформування галузі досі відсутня. Тому епізодичні сплески активності від Уряду та практичні дії виглядають хаотично і не додають впевненості ні вітчизняному, ні іноземному бізнесу.

Втім, ми все ж маємо напрацювання за останні роки, які можуть стати гарним фундаментом для «прориву» у питанні виконання Угоди з ЄС у сфері інтелектуальної власності. МЕРТ підготовлено низку законопроектів, і ми доволі близько підійшли до запуску спеціалізованого суду.

Критичним виглядає тільки відсутність стратегії розвитку галузі. Тому при наявності належної волі, майже все відставання України у цій сфері можна наздогнати вже до кінця 2019 року й отримати у 2020 році максимально наближену до європейської систему регулювання сфери інтелектуальної власності.

Або ж Україна продовжить відставати і від країн ЄС і від пострадянських країн, які у більшості вже провели реформування галузі, що погіршуватиме інвестиційну привабливість нашої країни.

Елена Полосьмак, керуючий партнер Crane IP Law Firm